Актуальність досвіду. Якість освіти визначається як « національний пріоритет і передумова національної безпеки держави , додержання міжнародних норм і вимог законодавства країни щодо реалізації права громадян на освіту» ( Моніторинг якості освіти. – К.: К. І. С.2004).
Зважаючи на актуальність проблеми, мною було узагальнено досвід роботи на тему : « Розвиток творчої компетентності учнів на уроках української мови й літератури засобами інтерактивних технологій».
ВИСНОВКИ
Додаток 1
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Актуальність досвіду. Якість освіти визначається як « національний пріоритет і передумова національної безпеки держави , додержання міжнародних норм і вимог законодавства країни щодо реалізації права громадян на освіту» ( Моніторинг якості освіти. – К.: К. І. С.2004).
Актуальність теми досвіду зумовлена новими завданнями, що поставлені перед сучасною школою, - формування в учнів самостійно будувати усні й письмові висловлювання різних жанрів, які необхідні їм у процесі навчання і майбутньої діяльності. Передбачені програмою вимоги до мовленнєвої компетентності відбилися у перевірену на практиці систему вправ ,яка має розвивальний характер і виразне практичне спрямування.
Тому якість навчально–виховної роботи з української мови та літератури зростатиме за умови урізноманітнення вчителем форм і методів навчання, добору високоякісного дидактичного матеріалу, підвищення вимогливості до рівня знань учнів. Учитель зобов’язаний навчити школярів систематично і послідовно працювати як під час уроку, так і в позаурочний час, бо самостійна робота не тільки активізує навчально–пізнавальну діяльність, а й розвиває творче мислення, формує уміння й навички свідомо набувати знання.
Зважаючи на актуальність проблеми, мною було узагальнено досвід роботи на тему : « Розвиток творчої компетентності учнів на уроках української мови й літератури засобами інтерактивних технологій».
Об`єкт узагальнення: процес формування творчої компетентності учнів засобами інтерактивних технологій.
Предмет узагальнення: методи та прийоми формування творчої компетентності учнів в процесі вивчення української мови й літератури засобами інтерактивних технологій.
Провідна ідея: розвиток творчої компетентності учнів на основі формування в них вміння бачити проблему, знаходити нові рішення, діяти в нестандартних ситуаціях, розкривати творчий потенціал.
При узагальненні досвіду здійснено:
· аналіз наукової літератури з проблеми ( Додаток № 1 );
· вивчено технологію формування творчої особистості ( Додаток №2);
· досліджено типологію інтерактивних методів та прийомів навчання ( Додаток № 3);
· теоретичне обґрунтування ефективних методів та прийомів розвитку творчої особистості учня засобами інтерактивних технологій.
Теоретичне обґрунтування. На сучасному етапі розвитку суспільства держава має потребу в такому типі особистості , яка здатна самостійно приймати рішення , гнучко реагувати на обставини,що весь час змінюються, та сама творити нові обставини. Таку особистість психологи визначають як творчу. Отже, виконуючи замовлення суспільства, система освіти повинна формувати у підростаючого покоління якості творчої особистості в процесі навчання і виховання. Одним із структурних компонентів змісту сучасної освіти і є передача досвіду творчої діяльності молодому поколінню. Законодавчою основою для реалізації досвіду є: Закон України «Про загальну середню освіту»(1999р.), Національна доктрина розвитку освіти (затв. УПУ від 17.04.2002р.), Державний стандарт з української мови та літератури(2003р.), Регіональна програма впровадження компетентнісно орієнтовного підходу в навчально-виховний процес( 2004р.), Указ Президента України « Про Концепцію державної мовної політики України»(від 19.08.2006р.) тощо.
Теоретичну базу досвіду становлять положення, що ґрунтуються на психологічній теорії творчої особистості та її розвитку ( В. Моляко, Н. Лейтес, Р. Грановська). Особливої уваги заслуговує праця С. О. Сисоєвої « Основи педагогічної творчості», кожен розділ якого містить обґрунтування актуальності проблеми, авторські узагальнення та висновки , приклади з педагогічної практики, методичні поради, які покликані сприяти розвитку творчого мислення, умінь робити власні узагальнення та спостереження.
І зараз цінними є теоретичні положення та практичне надбання Василя Олександровича Сухомлинського, який прагнув, щоб школа стала школою мислення, фундаментом творчих здібностей учнів. Його ідеалами були вчитель – умілий, вдумливий вихователь розуму дитини, та учень – мислитель, дослідник, творець.
О.М. Матюшкін висунув концепцію творчої обдарованості, в якій виділяє такі структурні елементи: домінуюча роль пізнавальної мотивації; дослідницька творча активність ; можливість досягнення оригінальних рішень, змога прогнозування; здатність до створення ідеальних еталонів, що можуть забезпечити естетичні, моральні та інтелектуальні оцінки. А Поль Торренс виділив основні принципи , якими повинен керуватися вчитель з метою заохочення творчого мислення учнів: відноситись до незвичайних запитань та ідей шанобливо; показувати дітям, що їх ідеї мають цінність; надавати змогу для самостійного навчання та заохочувати самостійність у навчання; надавати час без оціночної практики чи навчання.
Сучасних методистів цікавлять різні аспекти проблеми розвитку творчого потенціалу, про що свідчать праці М. Вашуленко, Л. Скуратівського, Г. Шелехова , О.Кучерук.
Дослідник Н. Янчук, говорячи про роль учителя в розвитку творчих здібностей учнів зазначає, що творчість як складне соціально-педагогічне явище виявляється на особистісному рівні, але це явище треба формувати , стимулювати. Адже людина має великі творчі можливості, хоча вона й не завжди вірить у власні сили, тому її потрібно заохочувати до творчої діяльності.
Технологія досвіду. Відомо, що виховати творчу особистість може лише творча особистість - учитель, який не тільки ґрунтовно володіє знаннями, а й творчо використовує їх, удосконалює, комбінує вже відомі методи і формує навчання, імпровізує, експериментує, створює власні способи вирішення практичних задач. І якщо вся діяльність на уроці буде творча та особистісно значуща, то це сприятиме розвитку життєтворчого спрямування особистості. Якщо учень у школі не навчився сам нічого творити, то і в житті він завжди тільки наслідуватиме, копіюватиме. Сучасний педагог знаходиться в постійному пошуку нових методів та прийомів навчання, щоб якнайкраще розкрити свій педагогічний потенціал. Тому не можна оминути увагою використання інтерактивних технологій навчання, що допомагають співпрацювати педагогові та його вихованцям.
Слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської (іпіег — взаємний, акі — діяти). Таким чином, інтерактивний означає здатний до взаємодії, діалогу.
Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб’єктами навчання.
Інтерактивне навчання сприяє формуванню навичок та вмінь як предметних, так і загально навчальних; виробленню життєвих цінностей; створенню атмосфери співробітництва, взаємодії; розвитку комунікативних якостей. Технологія передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем.
Шкільне життя ставить перед дітьми різні завдання, зокрема й творчі, в процесі вирішення яких актуальності набувають творча активність, творчі здібності й конкретна творча продукція.
Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається урок. Яким же повинен він бути? Сучасний урок – це урок демократичний. Для такого уроку характерними ознаками є :
• навчання не словом, а справою;
• проведення його не для учнів, а разом з ними;
• спрямовування діяльності не на клас в цілому, а на особистість кожного учня;
• забезпечення повного засвоєння навчального матеріалу на уроці.
Саме уникненню багатьох недоліків у підготовці до уроку допомагає чітке використання методики тієї чи іншої технології, суттєвою особливістю якої є протиставлення довільних дій чіткому алгоритму, системі логічно вмотивованих дій, послідовному переходу від одного елемента до іншого.
Навчальну діяльність на уроці необхідно моделювати по - особливому.
Велику увагу приділяю етапу мотивації, на якому прагну заохотити учнів, пробудити бажання самостійно здобувати знання, виконувати завдання креативного характеру, створювати ситуацію успіху. Мої учні також вчаться самі ставити перед собою мету уроку і реалізовувати її. В кінці уроку вони висловлюють свої враження від уроку, аналізують свою роботу й оцінюють її.
Я орієнтую учнів на пошук оригінальних і водночас конструктивних ідей, які потребують активізації творчого мислення в плані конкретних дій. Кожен має отримати шанс звикати до ролі творця. Одиницею творчої діяльності виступає творче завдання, яке не тільки збагачує словниковий запас дітей, а й вчить їх образно мислити, розвивати уяву, творчі здібності, виховує любов до мови та літератури.
На етапі вивчення нового мовознавчого матеріалу пропонує такі завдання, які допомагають учневі формуватися як творчій особистості: «Граматичний ланцюжок», «Орфоепічна пильність», «Диктант з передбаченням», «Стилістичний експеримент» диктант «Знаю - сумніваюсь», «Впіймай полку», «Кодовий диктант», «Вправа з ключем» та інші.
При вивченні самостійних частин мови практикую цікаві нестандартні уроки (урок-мандрівка, урок-гра, урок-дослідження, урок-казка).
Навчання має бути веселим. Але для цього необхідно перетворити урок на жваве дійство. Дійство, коли складні поняття вивчатимуться у грі. Моделюючи урок, намагаюся ввести до нього якийсь ігровий момент, що пожвавлює хід уроку, знімає напруження, активізує навчальний процес. Адже, гру вважають королевою дитинства, основним видом діяльності дитини, її способом пізнання світу. Але ігри доречні й ефективні не на всіх уроках.
Ігровий потенціал мають уроки узагальнення отриманих знань, закріплення їх або застосування практичних вмінь і навичок.
На етапі закріплення вивченого матеріалу дітям дуже подобається мовна групова гра «Вірю - не вірю». Відводжу час на уроках інтерактивній грі «Редактор», яка спонукає дітей до активної думки, примушує згадати правила правопису слів чи будову речень. Дуже подобається дітям гра «Павутинка» - з’єднай слова за їх лексичним значенням.
І якщо учень на таких уроках комбінує, змінює і створює щось нове, якою б крупинкою не здавалося воно у порівнянні з витвором генія, то це і є творчість.
Часто спонукаю дітей до самостійного складання зорових опор. При цьому оцінюю оригінальність підходу. Звичайно, для цього учні мають бути підготовлені ( Додаток 4 ).
Усі ігрові моменти, якими я користуюся на уроках, підпорядковані одній меті діти мають отримати на уроці якомога більше знань. Учні з великим задоволенням виконують такі завдання, тому що у них є можливість виявити творчу індивідуальність. Неодмінною умовою на уроках має бути принцип новизни, жодне заняття не повинне бути схожим на інше. Тільки тоді воно захопить школяра, активізує його розмовну діяльність.
Так, навчання має захоплювати, приносити радість, задоволення. Цією безперечною істиною керуюся і на уроках української літератури.
Урок літератури сьогодні - це витвір мистецтва, в якому присутні і краса, і радість пошуків, створені спільними зусиллями учня і вчителя.
Свої уроки намагаюся будувати так, щоб діти з цікавістю вивчали матеріал, а не пасивно спостерігали за викладом вчителя. Використовую різноманітні завдання: «Прогнозоване питання», «Кольоровий диктант», «Вибираю друга серед персонажів», «Інтерв’ю і літературного героя», «Несподівана зустріч» (Про що можуть говорити Котигорошок і Геракл?) ( Додаток № 5 )
І якщо учень на таких уроках комбінує, змінює і створює щось нове, якою б крупинкою не здавалося воно у порівнянні з витвором генія, то це і є творчість.
Як бачимо, поступово учні привчаються до роботи з підручником, іншими джерелами, адже останній етап передбачає саме творчий підхід.
Учні "малюють" основні теоретичні поняття у вигляді структур, матриць, пірамід, нерідко у зошитах з'являються "сонечка", "хмарки", "чарівні квіти" (Додаток 6 ).
Така робота розвиває у дітей навички аналізу та синтезу, вміння виділяти головне у теоретичному матеріалі. При цьому увагу акцентую на мотивації необхідності вивчення певних наукових понять.
Такий підхід дозволяє практикувати систему уроків різного типу в межах однієї теми, вивільняє час для розв’язання учнями системи усних і письмових завдань, спрямованих на саморозвиток особистості, формування мовленнєвої компетенції. Особистість учня з об’єкта навчання перетворюється на головну фігуру. Багаторазове повторення матеріалу в найрізноманітніших формах, групування і подача матеріалу у вигляді блок -схем довели, що навчання під силу всім.
Для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Завдання педагога - управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання.
ВИСНОВКИ
Сучасна епоха – це епоха змін, інновацій, епоха інтелекту, глобалізації. Вона диктує свої умови життя, пропагує інші цінності, висуває нові вимоги до людини нового. Щоб іти в ногу з часом і постійно задовольняти запити високоерудованих і допитливих учнів, сучасний учитель не може залишатися на старих позиціях і зупинятися на досягнутому.
Сьогодення від нього вимагає не тільки високої теоретичної підготовки й практичних умінь та навичок, які він передає учням, а й глибокого усвідомлення тих проблем, які ставить перед школою людство: виховати високоморальну, всебічно розвинену особистість. Творчий пошук – ось головний пріоритет сучасного вчителя.
Творчу людину, до якої професії вона б не належала, відзначає стан активного пошуку , самовдосконалення, висока вимогливість до власного фахового рівня. Важливо навчити дітей розв’язувати навчальні та життєві задачі творчо, а до кінця навчання, щоб дитина «пізнала себе» - оцінила свої слабкі та сильні сторони для прийняття самого головного в житті рішення – ким та яким бути.
Мова й література несуть у собі вічні цінності. Вони загальнолюдські і водночас у кожного народу свої. Сутністю вчителя рідної мови й літератури має бути непохитна національна свідомість, висока культура, глибоке розуміння тих складних завдань, які сьогодні потрібно розв’язувати Україні.
Гадаю, що тільки розумне, систематичне національне виховання у поєднанні з розвитком творчих здібностей може сформувати Людину – громадянина з національним складом мислення, природним почуттям власної гідності та готовим до соціальної творчості у всіх сферах людського життя.
Додаток 1
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Алексєєва В. Питання мовної культури у шкільному курсі української мови//Освіта і управління, т.11, 2008. - С.57 - 63.
2. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. - Львів: Світ, 1990. - С. 25.
3. Бабкіна О.А. Уроки розвитку зв’язного мовлення. 5-6 кл. / О.А.Бабкіна, Т.А.Колесник / За ред. Г.Р.Корицька - X.: Вид. група "Основа", 2008. - С. 73 - 77. Бондаренко Н. Робота над типами мовлення у 5 - 6 класах // Бібліотечка "Дивослова". - 2007. - № 4. - 64 с.
4. Варзацька JL, Кратасюк JI. Інтерактивні методи навчання // Дивослово. - 2005. - № 2. - С. 5 - 6.
5. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад, і голов. ред.
6. Т. Бусел. -К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2001. - 1440 с.
7. Глазова О. Зв’язне мовлення // Дивослово. - 1999. - № 9. - С. 20 - 28.
8. Глазова О. Матеріали до вивчення мови в 6 класі // Дивослово. - 1999. - № 12. - С. 15-23.
9. Державний стандарт базової і повної середньої освіти.
10. Дідук Г.І. Система роботи з розвитку зв’язного мовлення відповідно до нових концепцій викладання рідної мови //Укр. мова і літ. в пік. - 2000. -№5. - С. 24 - 28. Донченко Т. Власне методичні принципи навчання української мови// Укр. мова і літ. в пік. - 200'4. - №2. - С. 2 - 4.
11. Донченко Т. Мовленнєвий розвиток як науково-методична проблема // Дивослово. - 2006. - №5.-С. 2-5.
12. Донченко Т.К. Основні види комунікативних умінь та умови їх формування / В кн..: Організація навчальної діяльності на уроках української мови. - К., 1997. С.174-198.
13. Іванчук М. Інтегрований урок як специфічна форма організації навчання//
Початкова школа. - 2004. - № 5. - С. 10-13.
14. Інноваційні технології навчання української мови і літератури / Укладач О.І.Когут. - Тернопіль: Астон, 2005. - С. З - 27.
15. Інтелектуальні ігри на уроках української мови та літератури / Упоряд. К.Ю.Голобородько. - X.: Вид. група "Основа", 2005. - С. 111 — 119.
Караман С. Види робіт з розвитку зв’язного мовлення // Укр.мова в шк. - 2004. - № 4.-С. 18-20.
16. Інтерактивне навчання: цільова програма розвитку пізнавальних і творчих здібностей учнів // Завуч. – 2003. - № 19, -С. 3 – 7.
17. Ковальчук Г. Вдосконалення зв’язного мовлення в учнів через творчу діяльність // Початкова школа. - 2008. - № 8. - С. 52 - 53.
18. Комар О. Інтерактивні технології - технології співпраці // Початкова школа. - 2004. № 9. - С. 5 - 7.
19. Конституція України, що прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року зі змінами і доповненнями згідно з Законом України "Про внесення змін до Конституциії України". - Харків: Весна, 2007. - С.4.
20. Концепція літературної освіти. Наказ МОН України від 26.01.2011, № 58.
21. Кохно Т. Фантазування - необхідна складова уроку розвитку зв’язного мовлення // Початкова школа. - 2008. - № 4. - С. 7.
22. Лещенко Г. Інтегровані уроки у системі розвитку зв’язного українського мовлення школярів // Укр.мова в шк. - 2004. — № 10. - С. 46 - 47.
23. Методика вивчення української мови в школі / Бєляєв О., Мельничайко В., Пентилюк М. та ін. - К., 1987. - С. 32.
24. Методика / Под ред. А.А.Леонтьева. - М.: Русский язьік, 1988. - С.5.
Мирончук Л. Творчі роботи на уроках мови // Дивослово. - 1999. - № 5. - С. ЗО - 31. Мовчан П.М. Ключ розуміння. - К.: Рад. письменник, 1990. - С.148.
25. Нетрадиційні уроки з рідної мови. 5-11 класи / Укладачі С.С.Скляр, Л.І.Нечволод. X.: "Торсінг", 2004. - С. 28 - 35, 47-53.
26. Новик О. Гра на уроці мови // Методичні діалоги. - 2008. - № 1. - С. 13-15.
Олійник 1. С. Методика роботи з розвитку мови в 5 - 8 класах.—Київ: Рад. шк., 1971. -С. 21 -47.
27. Побірченко Н., Коберник Г. Інтерактивне навчання в системі нових освітніх технологій // Початкова школа. - 2004. -№10.-С.8-10.
28. Пометун О.І., Пироженко JI.B. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - К.А.С.К., 2004.-192 с.
29. Приходченко К.І. Організація навчально-виховного процесу загальноосвітніх закладів гуманітарного спрямування: Навч. посіб. - Донецьк: ДонНУ, 2008. - 100с. Сележан И. Основи національного виховання. - Чернівці: Книги - XXI, 2005. - С. 4. Українська мова. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 5-12 класи. - К.; Ірпінь, 2005.
30. Усі уроки української мови в 6 класі / Упоряд. С.А.Омельчук - X.: Вид. група "Основа", 2006.-С. 13-21.
31. Шелехова І. Про систему роботи з розвитку зв’язного мовлення у 6 класі // Дивослово. - 1994. - №1. - С. 62 - 64.
32. Явдошенко І. Інтерактивні методи навчання на уроках української мови// Початкова школа. - 2008. - № 2. - С. 4 - 7.
Яворська С.Т. Становлення і розвиток методики навчання української мови
Додаток 2
Особистість - це індивід, наділений розумовими задатками, які розвиваються у процесі життя, навчання, діяльності, спілкування, дають можливість сформувати певний світогляд учня (студента), виробити вміння відстоювати його за різних ситуацій.Творча особистість володіє високим рівнем знань, потягом до нового, оригінального, вміє відкинути звичайне, шаблонне, їй притаманні творчі здібності, які відповідають творчій діяльності та є умовою її успішного здійснення.Формуванню творчої особистості сприяє дотримання вчителем під час організації навчальної діяльності таких принципів:- принцип розвитку (передбачає врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів); - принцип самодіяльності (має на меті діяльнісний підхід, за якого учні відчувають себе співучасниками навчального процесу, а ідеї вчителя повністю оволодівають ними);
- принцип самоорганізації (передбачає спонукання учнів до організації свого робочого місця, планування роботи по виконанню навчального завдання, здійснення самоперевірки).
У процесі реалізації цієї технології важливо не регламентувати діяльність учня, організовуючи процес навчання так, щоб у ньому були елементи творчості, які передбачають комбінування, аналогізування, універсалізацію, випадкові видозміни. Стимулюють творчу діяльність учнів вдалий підбір творчих завдань, використання ігрових моментів та ін.
Розвитку продуктивної діяльності учнів сприяє використання такої технологічної схеми уроку: на підготовчому етапі вчитель розподіляє матеріал на блоки, до кожного блоку готує 4-5 головних проблемних питань, а щодо кожного питання - опорні конспекти (не більше однієї сторінки). Кожний конспект містить, як правило, 3-4 ключові слова-поняття. Урок починають з рейтингового опитування (на основі нових понять), яке триває п'ять хвилин. Оцінюють відповідь за п'ятибальною системою. Максимум балів під час такого опитування - 25. Відповіді мають бути миттєвими, короткими. За опанування матеріалу блоку виставляють оцінку. Кожен урок має таку структуру:
1) стартовий рейтинг (5 хв.);
2) оголошення теми, мети, плану уроку;
3) надання учням опорних конспектів, які вивчають у групах (10хв.);
4) дискусія за змістом вивченого матеріалу за допомогою опорних конспектів, головних понять (20 хв.);
5) самостійна робота з теми (протягом часу, який залишився).
Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів за такими технологіями дає змогу кожному працювати самостійно, опанувати узагальнені прийоми розумової діяльності, розвивати свої творчі здібності. Забезпечити таку навчальну діяльність учнів може вчитель, який налаштований на творчий пошук, впровадження нових методик навчання, нестандартних прийомів активізації пізнавальної діяльності учнів.
Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів за такими технологіями дає змогу кожному працювати самостійно, опанувати узагальнені прийоми розумової діяльності, розвивати свої творчі здібності. Забезпечити таку навчальну діяльність учнів може вчитель, який налаштований на творчий пошук, впровадження нових методик навчання, нестандартних прийомів активізації пізнавальної діяльності учнів.
Технологія навчання як дослідження
Використання у навчанні дослідницьких прийомів та методів сприяє глибокому засвоєнню учнями знань, формуванню у них умінь і навичок, вихованню інтересу до пізнавальної, творчої діяльності.
Додаток 3
Процес навчання нерозривно пов’язаний з таким поняттям, як методика навчання.
З перших днів існування навчання і до сьогоднішнього дня склалися, утвердилися і здобули поширення усього три форми (методи) взаємодії вчителів і учнів:
Додаток 4
Додаток 5
Вправа 6. Запишіть прислівники, розкривши дужки і згрупувавши їх у три колонки: у першій – ті, що написали через дефіс, у другій – ті, що пишуться разом, у третій – ті, що пишуться окремо.
Вправа 9. Запишіть прислівники, знімаючи риску, у дві колонки: у І – ті, які утворені від іменників; у ІІ – ті, що утворені від прикметників.
Весело, впевнено, там, дорого, згарячу, нітрохи, знизу, замало, прекрасно, спересердя, радісно, близько, пошепки, ясно, зручно.
«Ланцюжок» - аркуш із завданням передається від учня до учня. Кожен ставить апостроф або з’єднує слово, якщо апостроф не ставиться.
Св…ятковий, Мін…юст, пів…ящика, м…який, б…юджет, Х…юстон, інтерв…ю, мавп…ячий, р…ясно, різдв…яний, солов…їний, р…юкзак, цв…ях, моркв…яний, бур…як, бур…я, трьох…ярусний, пів…юрти, земл..як, Мар…яна, тьм…яний, верф…ю, Солов..йов, роз…яснення.
Гра «Множачки»
Гра “Множина чи однина?”
Учні запитують слова – відгадки, визначають число іменників і роблять висновок, що в українській мов є іменники, які вживаються тільки в однині або тільки у множині.
Гра “Хто більше”
Використання у навчанні дослідницьких прийомів та методів сприяє глибокому засвоєнню учнями знань, формуванню у них умінь і навичок, вихованню інтересу до пізнавальної, творчої діяльності.
Дослідницький метод у навчанні - метод залучення учнів до самостійних пошуків, на основі яких вони встановлюють зв'язки між предметами, явищами і процесами об'єктивної дійсності, роблять висновки, пізнають закономірності.
Сутність цієї технології полягає у забезпеченні освітньої підготовки учнів у процесі систематичних (за періодами навчання і навчальними предметами) навчальних досліджень. Метою застосування дослідницьких технологій в навчанні є набуття учнями досвіду дослідницької роботи в пізнавальній діяльності, об'єднання розвитку їх інтелектуальних здібностей, дослідницьких умінь і творчого потенціалу, формування на цій основі активної, компетентної, творчої особистості.
Використання дослідницької технології забезпечує вирішення таких завдань:
- використання дослідницьких методів у вивченні учнями навчальних предметів;
- застосування досліджень під час ознайомлення школярів з окремими фактами, явищами, процесами;
- допомога учням у засвоєнні дослідницьких засобів, формування їхніх дослідницьких умінь і навичок;
- прищеплення учням інтересу до навчальних і наукових досліджень;
- формування у школярів розуміння того, що їхнє навчання наближається до наукового пізнання;
- розвиток дослідницької складової у світогляді учнів;
- формування у школярів уявлень про дослідницьку стратегію в пізнавальній діяльності;
- забезпечення творчих спроможностей учнів на основі формування їхнього дослідницького досвіду;
- вивчення й аналіз індивідуальних особливостей формування дослідницького досвіду учнів, його впливів на інтелектуальний розвиток і виховання;
- освоєння вчителем дослідницького підходу до розкриття змісту навчальної програми з предмета, розподілу часу на вивчення окремих тем і розділів передбаченого програмою матеріалу, встановлення міжпредметних зв'язків, вибору доцільної методики організації дослідницько-пізнавальної діяльності учнів.
У цьому процесі необхідно враховувати особливості пізнавальних інтересів учнів, їх інтелектуальних здібностей, рівень знань, умінь і навичок та інших якостей особистості, які визначають схильність і рівень підготовленості до дослідницької діяльності.
Для реалізації технології навчання як дослідження потрібно чітко визначити зміст навчальних досліджень, завдання, які необхідно вирішувати, характер дослідницької діяльності учнів.
Як правило, навчально-дослідницька діяльність розгортається у такій послідовності: ознайомлення з літературою; вивчення проблеми; постановка (формулювання) проблеми; з'ясування незрозумілих питань; формулювання гіпотез; планування навчальних дій; збирання даних (фактів, спостережень, доказів); аналіз і синтез зібраних даних; зіставлення даних і умовиводів; підготовка до написання повідомлень; виступи з підготовленими повідомленнями; переосмислення результатів під час відповідей на запитання; перевірка гіпотез; побудова нових повідомлень; побудова висновків і узагальнень.
Для реалізації технології навчання як дослідження вчитель повинен бути широко ерудованим; добре орієнтуватися в потенційних можливостях навчального предмета щодо використання дослідницьких методів; з'ясувати, які наукові методи можна адаптувати до рівня навчально-дослідної діяльності учнів; знати учнів, їх можливості в навчально-дослідницькій роботі.
Додаток 3
Процес навчання нерозривно пов’язаний з таким поняттям, як методика навчання.
Методика – це не те, якими книжками чи касетами ми користуємося, а те, як організоване наше навчання. Іншими словами, методика навчання – це форма взаємодії учнів і вчителя в процесі навчання.
З перших днів існування навчання і до сьогоднішнього дня склалися, утвердилися і здобули поширення усього три форми (методи) взаємодії вчителів і учнів:
1) пасивні методи;
2) активні методи;
3) інтерактивні методи.
Пасивний метод.
Пасивний метод – це така форма взаємодії учнів і вчителя, за якої учитель є основною фігурою уроку, а учні виступають у ролі пасивних слухачів.
«Плюси»: можливість викласти велику кількість навчального матеріалу; відносно нескладна підготовка до уроку; зайнятість дітей (пишуть конспект або вправи); тиша на уроках.
«Мінуси»: учні виступають у ролі пасивних слухачів; не зацікавленість (у більшості випадків), не уважність, мало форм роботи на уроці, найбільш неефективний з погляду засвоєння учнями навчального матеріалу, передбачений авторитарний стиль навчання.
Активний метод.
Активний метод – це така форма взаємодії учнів і вчителя, за якої вчитель та учні взаємодіють одне з одним у ході уроку й учні виступають не як пасивні слухачі, а як активні учасники уроку. Учитель і учні є основними дієвими фігурами на уроці.
«Плюси»: широка взаємодія учнів з учителем, учні – активні учасники уроку, пропагується демократичний стиль навчання.
«Мінуси»: мало творчості на уроках, вчитель спрямовує учнів на певні висновки.
Інтерактивний метод.
Інтерактивний («inter» - взаємний, «act» - діяти) означає взаємодіяти або перебувати в режимі бесіди, діалогу з будь-ким. Іншими словами, інтерактивні методики навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної й комунікативної діяльності, упродовж якої учні виявляються залученими в процес пізнання, мають можливість розуміти й рефлексувати з приводу того, що вони знають і над чим міркують.
Місце вчителя в інтерактивних уроках найчастіше зводиться до спрямування діяльності учнів на досягнення цілей уроку. Він же розробляє план уроку (як правило, це сукупність інтерактивних вправ і завдань, у ході роботи над якими учень вивчає матеріал).
Таким чином, основними складовими інтерактивних уроків є інтерактивні вправи і завдання, що виконуються учнями. Принципова відмінність інтерактивних вправ і завдань від звичайних у тому, що в ході їх виконання не тільки і не стільки закріплюється уже вивчений матеріал, скільки вивчається новий.
У сучасній педагогіці накопичений найбагатший арсенал інтерактивних підходів, серед яких можна виділити такі:
1. Творчі завдання.
2. Робота в малих групах.
3. Навчальні ігри (рольові ігри, імітації, ділові ігри, освітні ігри).
4. Використання суспільних ресурсів (запрошення фахівця, екскурсії).
5. Соціальні проекти й інші поза аудиторні методи навчання (соціальні проекти, змагання, фільми, спектаклі, газети, виставки, презентації, пісні, казки).
6. Розминки.
7. Вивчення й закріплення нового матеріалу (інтерактивна лекція, робота з наочними приладами, відео- й аудіоматеріалами, «Учень у ролі вчителя», «Кожний навчає кожного», «Мозаїка», («Ажурна пилка»), використання питань «Сократичний діалог».
8. Обговорення складних і дискусійних питань і проблем («Займи позицію» (шкала думок), ПОПС-формула, проективні техніки, «Один-удвох-усі разом», «Зміни позицію, «Карусель», «Дискусія в стилі телевізійного шоу», дебати, симпозіум).
9. Розв’язання проблем («Мозковий штурм», «Дерево рішень», «Аналіз казусів», «Переговори і медитація»).
Під творчими завданнями ми будемо розуміти такі навчальні завдання, що вимагають від учнів не простого відтворення інформації, а творчості, оскільки завдання містять більший чи менший елемент невідомості і мають, як правило, кілька підходів. Творче завдання (особливо практичне і близьке до життя учня) надає навчанню сенсу, мотивує учнів. Невідомість відповіді і можливість знайти своє власне «правильне» рішення, засноване на особистому досвіді і досвіді свого друга, дозволяють створити фундамент для співробітництва, співнавчання, спілкування всіх учасників освітнього процесу, включаючи педагога.
Робота в малих групах – одна із найбільш популярних стратегій, тому що вона дає всім учням можливість брати участь у роботі, практикувати навички співробітництва,міжособистісного спілкування. У той же час робота в малих групах потребує багато часу, цією стратегією не можна зловживати. Групову роботу варто використовувати, коли потрібно вирішити проблему, яку учні не можуть вирішити самостійно. Починаючи групову роботу, не слід поспішати. Якщо у вас чи в учнів ніколи не було досвіду роботи в малих групах, можна організувати спочатку пари. Як тільки ви переконаєтесь, що учні навчилися працювати в парі, поступово додавайте нових учнів. Намагайтеся не включати в малу групу більше 5 чоловік.
Розподіляйте ролі усередині груп. Під час роботи в малій групі учні можуть виконувати такі ролі:
· фасилітатор (посередник-організатор діяльності групи);
· реєстратор (записує результати роботи);
· доповідач (доповідає результати роботи групи всьому класу);
· журналіст (ставить уточнюючі питання, що допомагають групі краще виконати завдання);
· активний слухач (намагається переказати своїми словами те, що тільки-но говорив хтось із членів групи, допомагаючи сформулювати думку);
· спостерігач (аналізує ефективність роботи групи і може виставляти оцінки або бали кожному учаснику групи);
· хронометрист (стежить за часом, виділеним на виконання завдання)
Можливі й інші ролі. Розподіл ролей дозволяє кожному учаснику групи активно включитися в роботу. Якщо група зберігає стабільний склад протягом тривалого часу, учнів варто змінювати за ролями.
У рамках сучасних умов навчання сам процес навчання розглядається як процес взаємодії між вчителем та учнями (урок), метою якого є залучення останніх до тих чи інших знань, навичок, умінь і цінностей. А головною метою є – навчити учнів самостійно отримувати знання (під керівництвом вчителя), а вчитель повинен спрямовувати діяльність учнів на досягнення цілей і мети уроку.
Додаток 4
Етапи підготовчої роботи по складанню зорових опор:
1. Вчитель пояснює матеріал, ілюструє прикладами і паралельно складає схему–опору на дошці. При цьому не припиняється живий діалог з учнями, які допомагають підібрати приклади, вносять пропозиції щодо правильної побудови опори.
2. Аналізований навчальний матеріал( не забуваємо про роботу в групах, колективне обговорення проблеми)вчитель представляє у вигляді схеми-опори, зумисне пропускаючи деякі її складові частини. Учні повинні "відновити" схему, користуючись правилом у підручнику.
3. Вчитель не пояснює матеріал, лише записує на дошці низку прикладів, що ілюструють правило. Завдання учнів – "перетворити" текст правила в опорну схему, дібрати приклади для ілюстрації теоретичних положень з довідки на дошці.
4. Вдома за власноруч складеною схемою учні готують усне лінгвістичне повідомлення, добирають приклади.
5. Учні отримують випереджувальне завдання: самостійно скласти зорову схему-опору до теми, яка буде вивчатися. На уроці декілька учнів презентують свою роботу, виступаючи у ролі вчителя, пояснюють новий матеріал. Оцінюється не тільки правильна, а й оригінальна подача нової теми.
Додаток 5
Вправи з ключами – один із способів
самоперевірки та взаємоперевірки учнів.
Вправа 1. Запишіть слова у дві колонки: І – слова, у яких пропущених букв немає; ІІ – у яких вставили пропущені букви.
Швидкіс…ний, якіс…ний, улес…вий, псевдомарксис…ський, хвас…ливий, контрас…ний, щас…ливий, блис…нути, аген…ство, волейболіс…ці, заїз…ний, їж…жу, учас…ник, заздріс…ний, ус…ний, випус…ний, стис…нуто, щотиж…ня, студен…ський, студен…ство, очис…ний, скатер…ка, буревіс…ник, п’ят…десят.
Ключ. Підкресліть другу від початку букву і прочитайте кінець вислову В. Сухомлинського: «Дорожить людина тим, що вона…».
Вправа 2. Вставити попущені букви. Згрупуйте в дві колонки: у першій – з літерою Г, у другій – з літерою Ґ.
А…рус, …ріх, …раніт, …онта, …лум, …асло, …алоп, …ерус (прізвище), …ордощі, …іпноз, …роно, водо…інг, …отліб (ім’я), фі…лі-м…лі, …лаз…о (місто), …орох, Дол…ом, …анок, …арно, …ород, …азети, інко…ніто, …оліард, …ер…отіти, …урт, інтелі…ент, …алузь, …орицвіт, …едзь, …олосно, …ай.
Ключ. За останніми літерами прочитаєте українську народну приказку. Запишіть її.
Вправа 3. Запишіть іншомовні слова у три колонки: у першій – із пропущеною літерою И, у другу – з І, у третю – з Ї.
Ол…мпіада, м…раж, д…зель, ун…я, єзу…т, опт…ка, х…мія, моза…ка, бр…джі, терм…н, У…тмен, оп…ум, дру…д, реж…м, в…тамін, експоз…ція, сес…я, т…п, в…кторина, оле…н, ма…с, Осс…ан, У…льмс.
Ключ. За першими літерами прочитайте українське прислів’я. Запишіть його.
Вправа 4. Запишіть правильно слова, розставивши їх у дві колонки: у першу – ті, що написали з великої літери, у другу – ті, що написали з малої.
(я)блунівка, (к)озеріг, (т)окай (сорт вина), (а)ндрієва книга, (а)хіллесова п’ята,(к)раснодарський край, (к)иянин, (а)раб, (р)омоданівський шлях, (й)оркшир (порода свиней – від географічної назви), (к)нязь, (у)країнський вісник, (п)ерун, (а)хіллес, (а)нгел, (ш)евченкіана, (а)генство.
Ключ. За першими літерами прочитайте індійське прислів’я. Запишіть його.
Вправа 5. Запишіть слова і словосполучення у 2 колонки: у першій – ті, що написали з великої літери, у другій – ті, що написали з малої (за першим словом).
(з)ахідна Європа, (н)ова Зеландія, (в)уз, (і)змаїльські вулиці, (д)амоклів меч, (а)ю-Даг, (н)ЛО, (д)овженківський архів, (н)аталчин лист, (я)рославів вал, (н)естор Літописець, (е)нциклопедія Українознавства, (а)рхімедова спіраль, (г)ольфстрім, (й)орданська вода, (р)еспубліка Куба, (н)еп, (е)зопівська мова, (з)агс, (о)ріон, (у)країнські пісні, (б)артолетова сіль, (о)рден Пошани, (ш)евченкові поезії, (ж)ан-жаківський погляд, (і)нститут, (є)вропейські народи, (і)змаїльський район, (ш)евченківський стиль.
Ключ. За першими літерами прочитайте українське прислів’я. Запишіть його.
Вправа 6. Запишіть прислівники, розкривши дужки і згрупувавши їх у три колонки: у першій – ті, що написали через дефіс, у другій – ті, що пишуться разом, у третій – ті, що пишуться окремо.
Будь(як), в(одно)раз, (ані)телень, (до)пари, (в)слід, (за)рахунок, (в)ногу, якось(то), (по)бойовому, (по)робочому, (з)гори, (як)найкраще, (до)пори, (в)затишку, яке(небудь), (з)верху, (до)діла, (з)переляку.
Ключ. За третьою від початку літерою прочитайте українську приказку. Запишіть її.
Вправа 7. Запишіть слова у дві колонки: у I – прикметники; у ІІ – дієприкметники.
Стривожений, загострений, Окрімовий, стрункий, гострий, скривлений, м’який, скляний, діючий, спільний, оскаржений, опрацьований, засклений, старіючий, золотий, визолочений, особовий, старий, веселий, зменшений, сліпий, нездійснений, нездійсненний.
Ключ. Підкресліть другу від початку букву і прочитайте українське прислів’я. Запишіть його.
Вправа 8. Розподіліть слова у дві колонки: у І – дієприкметники; у ІІ – інші частини мови.
Чекати, загострений, ухвалений, аналізувати, скривлений, існуючий, свіжий, характеризований, умовний, немічний, укутаний, танцюючий, розказаний, апробувати, ймовірний, адресований, трансформований, вивчений, трансформаційний, телеграфований, розподілений, яскравий, аналізований, тестований, журливий, чутливий, адресний, апробований.
Ключ. Підкресліть першу букву у словах і прочитайте вислів Г. Сковороди. Запишіть його.
Вправа 9. Запишіть прислівники, знімаючи риску, у дві колонки: у І – ті, які утворені від іменників; у ІІ – ті, що утворені від прикметників.
У/день, за/пані/брата, не/сказанно, з/на/двору, з/гарячу, на/сміх, до/чиста, за/близько, по/іншому, на/нівець, з/на/скоку, в/літку, що/денно, за/в/більшки, на/гору, по/зеленому, на/вмання, на/в/шпиньки, з/висока, в/основному, на/весні, по/тиху, з/середини, до/щенту, на/в/хрест, по/східному.
Ключ. Підкресліть четверту від початку букву і прочитайте рядок з поезії
Є. Маланюка «Прага». Запишіть його.
Весело, впевнено, там, дорого, згарячу, нітрохи, знизу, замало, прекрасно, спересердя, радісно, близько, пошепки, ясно, зручно.
Ключ. Підкресліть третю від початку букву і прочитайте продовження вислову Г. Сковороди: «Бери вершину, і …».
«Ланцюжок» - аркуш із завданням передається від учня до учня. Кожен ставить апостроф або з’єднує слово, якщо апостроф не ставиться.
Св…ятковий, Мін…юст, пів…ящика, м…який, б…юджет, Х…юстон, інтерв…ю, мавп…ячий, р…ясно, різдв…яний, солов…їний, р…юкзак, цв…ях, моркв…яний, бур…як, бур…я, трьох…ярусний, пів…юрти, земл..як, Мар…яна, тьм…яний, верф…ю, Солов..йов, роз…яснення.
« Конструктор»
Вправи на конструювання мають багато варіантів і форм постановки завдання. Найпростішим є конструювання з готових деталей певного об'єкта за зразком – так зване практичне конструювання.
1). Завдання-загадка. Замініть або переставте букву, щоб вийшло нове слово.
· З н – я частина доби. ( ніч )
· З п – я грію щозими. ( піч )
· З р – предметом стану я, от вам загадка моя. ( річ )
· З п – уперта тварина. ( цап )
· З р – на троні я людина. ( цар )
2). Переставте букви, щоб вийшло нове слово: село, лісок, курча, кіт…
3). Поміняйте місцями склади: банка, насос, нора, рама…
4). Правильно утворіть слова з цих складів і прочитайте рядки з поезії
Т. Г. Шевченка:
Зо, ди, ве, ре, няя, моя, рою, чір, зій, над, го;
По, з то, лі, в не, го, ти, рим, сень, во, бою, хе.
5).Замініть підкреслену букву у словах так, щоб нові слова відповідали на питання хто?: тин, ребра, сюди, лавка…( син, зебра, люди, мавка).
6) . Запишіть слово, у якому корінь, як у слові гадати; суфікс, як у слові берізка; префікс, як у слові загубив; закінчення, як у слові зима. (загадка).
7). Утворіть якомога більше слів з буквами С і Л , використовуючи лише голосні. ( Соло, сила, сало, сіль, село, Сеул, ліс, осел, лис, Лаос, Люся, Леся, лосось, Осло, силос ,лось…)
«ЗАЙВЕ»
Завдання на виключення зайвого виняткового корисні для формування в учнів умінь різнобічного аналізу, виділення головних ознак предмета чи поняття. Не менш важливим є і те, щоб на одному прикладі учень переконався, що залежно від мети вивчення матеріалу може бути різна ознака виключення зайвого предмета.
Наведу варіанти формулювання цього виду завдань на уроках мови.
1). Знайди зайве слово у кожному рядку:
Зима, літо, осінь, ніч, весна;
Кіт, гадюка, ягідка, птах, лисиця.
Грає, вишиває, танцює, гра, слухає.
2). Яка тварина «заблукала» до лісу? Ведмідь, лось, рак, лисиця, білка.
3). Яке слово «заблукало» у кожному рядку:
Малий, малює, маленький, змалку, мало.
Гра, виграш, грамота, виграє, гравець.
Будинок, побудував, будити, будова, будівництво.
Буква, буквар, букет, буквений.
Запис, записка, писк, писати, писанка.
.
Запишіть іменники спільного роду, що відповідають таким визначенням:
1. Той (та), хто любить багато говорити. (Базіка)
2. Той (та), хто цурається фізичної, чорної роботи. (Білоручка)
3. Вередлива людина. (Варивода)
4. Людина, неоднакова з кимось у певному відношенні. (Нерівня)
5. Неслухняна дитина. (Неслух).
Відгадай загадки. Що ти знаєш про ці іменники?
1. По сінях то так, то сяк, а в хату ніяк. (Двері)
2. Книжки читаю, а грамоти не знаю. (Окуляри)
3. Дві дощечки – дві сестри, несуть мене із гори. (Лижі)
4. Пливуть пливушки, позадирали вгору вушки. (Сани)
Учитель називає іменники в однині та множині. Учні картками, на яких написано “Множина”, “Однина”, показують число іменників.
Виграє той, хто найменше помилиться. Для гри можна використовувати такі іменники: учитель, учні, фабрика, завод, пшениця, медаль, черешні, неділя, вишенька, герої, олівець, море, книга, яблуко, сонце, вікна.
Зимі кінець якщо заспівав жайворонок, зацвірінькали горобці, прилетіли дикі голуби, відлетіли в лиси поля ворони, з’явилися шпаки. Вийшов з барлоги ведмідь, застрибав на лісовій галявині заєць.
Які прикмети того, що зима кінчається? На які питання відповідають виділені слова? Що вони означають? Як називається слова, що відповідають на питання хто? і означають назви предметів? Наведіть приклади іменників, що означають назви домашніх птахів. Запишіть у дві колонки іменники, що є назвами птахів і звірів.
Найактивніший ряд – переможець.
Вправа на спостереження за іменниками, які вживаються тільки в однині або в множині. Відгадайте загадки.
1. Рідке, а не вода, біле, а не сніг. (Молоко).
2. У зимову веселу пору ми кращі друзі дітвори. Вивозять діти нас нагору, а ми веземо їх з гори. (Сани).
3. Хто входить і виходить, той перший нам руки подає, а ми стоїмо завжди при вході, нас в хаті кілька є. (Двері).
4. Хто голівку свою влітку накриває і по двадцять хусток має. (Капуста)
Учні запитують слова – відгадки, визначають число іменників і роблять висновок, що в українській мов є іменники, які вживаються тільки в однині або тільки у множині.
Учні поділяються на дві команди.
Перша команда добирає і записує іменників, які вживаються тільки в однині, друга – тільки в множині (В однині — молодь, лічба, читання, ходьба, доброта, сміливість, хоробрість, радість, любов; в множині — ножиці, граблі, ворота, дрова, макарони, гроші, канікули, іменники, жнива, харчі).
Перемагає команда, яка дібрала більше відповідних іменників.
Назвіть слово, що вживається у множині.
Назва обласного центру в Західній Україні, (Чернівці).
Сільськогосподарське знаряддя праці, (Граблі).
Інструмент, яким користуються кравці, (Ножиці).
Свято з нагоди закінчення жнив, (Обжинки).
Широкі штани, які носили козаки, (Шаровари).
Гра ≪Хто більше≫.
За 2 хвилини пригадайте і запишіть якнайбільше стійких
словосполучень, до складу яких входять дієприслівники.
Засукавши рукава, не переводячи подиху, не зводячи очей,
не покладаючи рук, не розгинаючи спини, спіймавши облизня,
не спитавши броду. Не лізь у воду; давши слово, держись, а не
давши, кріпись; стявши голову, за волоссям не плачуть.
Немає коментарів:
Дописати коментар